Історія моєї школи розпочалася 3-го березня 1963-го року, у день її урочистого відкриття. Відкрита вона була у місті Львові, за адресою - вул. Дністерська, 5, тут вона розташовується і до нині. Передумовами її заснування та будівництва була потреба дітей військових, котрі жили тут, у постійному місці навчання.
Цього року нашій школі виповнюється 55 років. За цей час, звісно, багато чого встигло змінитись: керівництво, педагогічний колектив, мова викладання, інтер'єр, тощо. Проте є традиції, що здавна існують. Наприклад, святкування Шевченківських днів, відзначення ювілейних і пам`ятних дат, українських народних і релігійних свят.
Починаючи з 90-х років, у школі проводяться заходи щодо святкування Дня Соборності, Дня Незалежності, Покрови, вшанування пам'яті жертв Голодомору.
За роки свого існування школа встигла відзначити вже 5 ювілеїв, які пишно святкувалися в театрі ім. М. Заньковецької.
Якою була історія заснування та будівництва школи?
Історія будівництва школи пов`язана з тим, що в кінці 50-х – на початку 60-тих років минулого століття почав розбудовуватись наш мікрорайон. Дітям потрібне було місце для навчання, тому в 1961-му році розпочалось будівництво школи. 3-го березня 1963-го року школа була відкрита. Щоправда, коли відкрили школу, дітей було відносно мало і їх вистачало тільки на 1,5 поверхи, решта поверхів були не задіяні.
Коли школа тільки відкрилася, вона була російськомовною. В нашому мікрорайоні жили переважно військові, школу відвідували переважно їхні діти, тож учнів було мало. Потім почали возити автобусом дітей з Липник (там також була військова частина). І вони всі навчались в російських класах. Але, так як школа була незаповнена учнями, на початку 70-х років ввели українські класи і вона вже була заповнена повністю. Проте, коли забудували вул. Липову Алею, Білоцерківську, Дунайську, туди поселили ще багато військових. А вони були, як правило, були російськомовними, тож кількість російськомовних дітей значно збільшилась. Тож, щоб вони могли тут навчатися, всі україномовні класи звідси перевели у 72-гу та 49-ту школи. Це було в другій половині 70-х років. Мене тоді ще в цій школі не було, але я знаю, що ще протягом семи років школа знову була суто російськомовною. Згодом, починаючи з 80-х років, кількість учнів, що потребували російськомовного викладання, почала зменшуватись. І десь вже в 83-му році знову відкрили україномовні класи. Одним словом, коли я сюди прийшов (то був кінець 1987-го року) половина класів була україномовною та половина російськомовною. Десь у 92-му році випустився останній російськомовний 9-й клас, у ньому було всього 11 учнів. Тобто, примусового переселення класів з російською мовою викладання не було. Наша школа славиться музеєм – «Світлицею». Коли і як вона була заснована? Світлиця була заснована десь у 90-х роках, вже при мені. Вона створювалась досить довго, так як повинна була суттєво відрізнятись від інших кабінетів. Вона виконана в українському народному стилі, тут є багато різнихпредметів народного побуту. Нині «Світлиця» носить ім`я М. І. Стасишина (нині покійного), який багато років пропрацював у нашій школі та доклав значних зусиль до розбудови музею.
Як і коли розпочалася співпраця 73-ї школи зі СДЮШОР «Карпати»?
Співпраця розпочалася у зв’язку з тим, що спортивну 14-ту школу, де навчались футболісти, закрили на капітальний ремонт. Тож її керівництво тимчасово перевело футбольні класи до нас, бо недалеко від нашої школи знаходився стадіон. А французькі класи з російською мовою викладання перевели з 14-ї школи у 69-ту. Проте ремонтували 14-ту школу довго, десь до трьох років, а згодом її взагалі закрили і передали приміщення Католицькому університетові. Тому «карпатівці» залишилися у нас і вже 23-й рік з нами співпрацюють.
Чи були у школі відомі випускники?
Так, в нас є і такі, що закінчили Києво-Могилянську академію, і ті, що зараз працюють у міністерствах закордонних справ, і в посольствах. З нашої школи вийшло багато бізнесменів та відомих творчих людей.
Якими досягненнями може похвалитись наша школа сьогодні?
Ми можемо похвалитись тим, що в Сихівському районі міста Львова є 18 шкіл, а ми завжди займаємо 4-5 місце за результатами предметних олімпіад (за кількістю призових місць). І це при умові, що в районі є школи з поглибленим вивченням французької, іспанської та англійської мов. До того ж, наша школа середня - в ній навчається 724 учні, по три класи на паралелі. Також позаминулий випуск відзначився тим, що, серед двадцяти шести учнів, дев’ятнадцятеро вступили на безкоштовну форму навчання в ВНЗ, це дуже високий показник. Сподіваюся, що великі здобутки нашої школи, її учнів та вчителів ще попереду.
.jpg)
